Що таке катаракта?

Катаракта — це захворювання очей, яке характеризується частковим або повним помутнінням кришталика, що міститься між райдужкою та склоподібним тілом.

Кришталик ока містить білкову сполуку — кристалін з певним хіміко-органічним складом, який і визначає ступінь прозорості нашої біологічної лінзи. З віком кристалін втрачає свої властивості, починаючи мутніти від периферії до центру. У результаті в око потрапляє лише невелика частина світлових променів, тому зір знижується, і людина бачить предмети розмито.

Причинами розвитку катаракти також можуть бути цукровий діабет, травми ока, тривалий вплив ультрафіолетового випромінювання, паління і прийом деяких лікарських препаратів.

Як бачить людина з катарактою?

Кришталик виконує роль лінзи — заломлює світлові промені та пропускає їх до сітківки. У здорової людини кришталик прозорий і світло безперешкодно фокусується на сітківку.

Коли внаслідок катаракти кришталик починає мутніти, світло або розсіюється, або остаточно блокується. Зір починає затуманюватися, пацієнт починає бачити навколишній світ крізь пелену, серпанок або товщу води. У запущених випадках людина просто втрачає зір.

Катаракта робить кольори менш насиченими, тьмяними, а контраст між світлими і темними областями стає менш виразним. Світло фар машин, сонячні відблиски спричиняють яскраво виражене засліплення і різь в очах через розсіювання світла на кришталику, що помутнів. У темряві гірше розрізняються предмети, з’являються райдужні ореоли навколо джерел світла.

На пізніх стадіях захворювання людина може сприймати кольори неправильно — все здається жовтуватим або коричневим.

У міру прогресування патології ці зорові порушення посилюються, поки повністю не втрачається здатність бачити через повне помутніння кришталика.

Стадії катаракти

Це захворювання розвивається поступово і проходить кілька стадій:

– Початкова катаракта — помутніння кришталика невеликі й практично не помітні. Людина може помічати лише незначне погіршення зору зблизька або здалеку, а також може виникати відчуття «мушок» і пелени перед очима.
– Незріла катаракта — помутніння стають більш помітними, людина скаржиться на погіршення зору зблизька, дальній зір також може бути порушеним. Можлива поява таких симптомів, як чутливість до яскравих джерел світла і відблисків, виникнення ореолу перед предметами, що світяться.
– Зріла катаракта — на цій стадії кришталик практично повністю помутнів і набув білого кольору. Різко знижується гострота зору поблизу та вдалину. Людина може розрізняти тільки світлі плями та силуети. Потрібне хірургічне лікування — видалення кришталика, що помутнів.
– Перезріла катаракта — якщо її не лікувати, патологія з часом переходить у перезрілу стадію. На цій стадії помутнілий кришталик може частково розсмоктуватися і «зморщуватися». Речовина навколо його ядра стає рідкою. Зір сильно порушений, можливе лише світлосприйняття, може виникати іридодонез — тремтіння райдужки.

Види катаракти

Згідно з міжнародною класифікацією катаракта може бути первинною і вторинною, а також мати вроджений і набутий характер. Відсоток набутої катаракти становить близько 97% усіх випадків захворювання на катаракту, з них 90% — ураження органів зору в літніх людей (так звана вікова катаракта).

Набута форма хвороби поділяється на види:

Травматична катаракта — виникає внаслідок травматичних уражень органів зору або черепа.
Променева катаракта — виникає через піддавання організму надмірному променевому опроміненню.
Вікова катаракта є наслідком змін у структурах кришталика людини, поділяється на стадії (підвиди) катаракти:

– початкова катаракта — перший етап ущільнення та помутніння кришталика, внаслідок якого зір незначно знижується, тому пацієнти часто не помічають проблему на цьому етапі (може тривати до кількох років);
– незріла катаракта — етап, що супроводжується помітним погіршенням зору. У пацієнта з’являється ледь помітна пелена перед очима, яка стає дедалі помітнішою, її площа в полі зору збільшується;
– ззріла катаракта — ступінь, який характеризується помутнінням усіх частин кришталика. Без лікування, зір хворого знижується настільки, що він може розрізняти тільки світло. Кришталик починає збільшуватися в об’ємі, що призводить до підвищення внутрішньоочного тиску і болю в очах, звідси друга назва цієї стадії — набухаюча катаракта. Зіниця набуває білястого кольору.
– перезріла катаракта — остання стадія розвитку хвороби, коли тканини кришталика темніють і розріджуються, через що зіниці набувають коричневого відтінку. На цій стадії кришталик може опускатися на очне дно, до склоподібного тіла.

Вроджена катаракта частіше призводить до втрати зору і повної сліпоти, хоча і становить близько 3% від усіх випадків цього захворювання. Без оперативного втручання лікарів новонароджена дитина ризикує отримати порушення органів зору на все життя. Однак у сучасній медицині хірургічні втручання з відновлення функціонування кришталика проводяться з перших місяців життя.

Види вродженої катаракти у дітей:

– ускладнена катаракта — має різні форми помутніння кришталика. Супроводжується множинними патологіями і вадами розвитку в дитини: вадою серця, глухотою та іншими;
– полярна катаракта — отримала назву через помутніння полюсів кришталика, вражає волокна кришталика;
– ядерна катаракта — ця форма вражає обидва ока, має генетичний характер і спричиняє сильні порушення зору;
– зонулярна катаракта — найпоширеніша форма захворювання, яка характеризується зоновим ураженням частин кришталика. Найчастіше уражаються зони, прилеглі до центру, через що виникають серйозні порушення зору;
– тотальна (повна) катаракта — цей вид спричиняє повне помутніння кришталиків обох очей, а порушення зору залежать від ступеня помутніння;
– передньо- і задньокапсулярна катаракта — обидва види характеризуються помутнінням капсул кришталика (передньої або задньої), водночас падіння гостроти зору безпосередньо залежить від ступеня помутніння.

Корисні та цікаві пости про катаракту (та не тільки) в наших соціальних мережах:

Причини появи катаракти

Згідно зі статистикою ВООЗ, понад 70% пацієнтів — літні люди від 70 років і старше. Це означає, що з віком ризик виникнення катаракти збільшується. Однак, не варто вважати, що до 70 років людина не ризикує захворіти на цю хворобу. Ця патологія розвивається через вікові зміни в організмі людини. Ці зміни можуть початися і в 40 років, все залежить від індивідуальних особливостей організму, генетики і способу життя. Усі ці чинники сприяють запуску біохімічних процесів у кришталику ока, які ведуть до помутніння.

З віком в організмі людини запускаються процеси денатурації (згортання) білкових сполук. Білки в кришталику ока згортаються так само, як білок курячого яйця в яєчні.

Найчастіше захворювання виникає серед людей: похилого віку — 90%, із травмою голови або органів зору — 4%, після опромінення або радіотерапії — 3%, із вродженими порушеннями (спадковість або патології розвитку плода) — 3%.

Серед інших причин розвитку зазначеної патології:

внутрішньоутробні проблеми розвитку;
інфекційні захворювання, перенесені матір’ю під час вагітності (грип, краснуха, токсоплазмоз);
важкі форми патологій органів зору (короткозорість, глаукома);
ендокринні захворювання;
порушення обмінних процесів в організмі (наприклад, цукровий діабет);
ультрафіолетове випромінювання;
шкідливі звички та стресові чинники;
погана екологія;
травми очей;
синдром Дауна;
генетична схильність;
тривале застосування кортикостероїдних препаратів;
вплив радіаційного випромінювання;
гострий дефіцит вітамінів A, C, B, E.

Симптоми й ознаки катаракти

На початковій стадії розвитку патологія має незначний вплив на зір. Перші симптоми можуть проявитися через місяці і навіть через роки. Ви можете помітити, в результаті людина помічає, що начебто вона дивиться через каламутне скло.

Існують прямі клінічні симптоми розвитку катаракти та вторинні оманливі ознаки. Головним симптомом все ще є те саме помутніння зору.

Також, ознаками розвитку недуги є:

потреба в додатковому освітленні під час читання або виконання робіт із дрібними предметами;
двоїння в очах;
потьмяніння і бляклість кольорів;
сильна чутливість до яскравого штучного або сонячного світла;
погіршення зору в темний час доби, особливо в сутінках;
недоліки зору, що погано піддаються корекції;
поява розводів або кіл навколо джерел світла.

Вторинними симптомами є тимчасове поліпшення зору поблизу та в темряві. Перше явище — міопізація, виникає за центрального помутніння і є тимчасовим після частих змін окулярів. Пацієнт починає бачити краще, виникає бажання знімати окуляри для читання.

Поліпшення зору в темряві — ознака того, що кришталик помутнів у ядрі, а периферія зачеплена менше. Завдяки цьому, з розширеною зіницею, в сутінках зір кращий, за рахунок умовно здорових прикордонних ділянок.

Ускладнення катаракти

Катаракта, якщо її не лікувати вчасно, може призвести до серйозних ускладнень для зору людини.

Найнебезпечнішим ускладненням є повна втрата зору на ураженому оці, коли кришталик стає абсолютно непрозорим і світло перестає проникати до сітківки, настає незворотна сліпота.

Іншим поширеним ускладненням виступає вторинна глаукома — підвищення внутрішньоочного тиску через порушення відтоку внутрішньоочної рідини через помутнілий кришталик. Це може призвести до атрофії зорового нерва і зниження зору.

Катаракта також здатна спричинити відшарування сітківки ока, оскільки через помутніння кришталика порушується метаболізм склоподібного тіла, воно тягне і може відірвати сітківку від її нормального положення.

Також можливі й запальні процеси всередині ока — іридоцикліт або увеїт, що супроводжуються болем і подальшим погіршенням зорових функцій.

У запущених випадках може статися зміщення або підвивих кришталика з його нормального положення, оскільки порушується його живлення, що також негативно позначається на зорі.

Досвідчені лікарі-офтальмологи в клініці GlazCo

Що не можна робити за катаракти?

За наявності цього захворювання слід уникати:

надмірних фізичних навантажень, різких рухів головою;
приймання деяких ліків без консультації офтальмолога;
роботи в умовах яскравого світла, на сонці — світло буде сильніше подразнювати очі.
водіння автомобіля при значному зниженні зору;
самостійного використання очних крапель без призначення лікаря.

Діагностика катаракти

Для діагностики катаракти офтальмолог використовує такі методи:

Визначення гостроти зору —падіння зору нижче норми є однією з перших ознак.
Біомікроскопія — огляд ока з різних боків за високого збільшення з використанням щілинної лампи для оцінки ступеня помутніння кришталика.
Офтальмоскопія — огляд очного дна через зіницю для виключення інших захворювань сітківки та зорового нерва.
Тонометрія — вимірювання внутрішньоочного тиску, підвищений ВОТ може вказувати на ускладнення.
Ультразвукове дослідження — для візуалізації глибоких структур ока за непрозорості середовищ.
Лазерна томографія — для точного вимірювання щільності помутнінь кришталика.
Біомікроскопія з використанням спеціального забарвлення – для виявлення ознак ускладнень (діабет, глаукома).

Комплексне обстеження дає змогу не тільки діагностувати катаракту, а й оцінити ступінь її зрілості, ризики ускладнень для своєчасної хірургічної корекції.

Методи лікування катаракти?

На сьогодні не існує ефективного медикаментозного лікування, здатного зупинити прогресування катаракти або відновити прозорість кришталика, що помутнів, а медикаментозне лікування в разі катаракти має допоміжне значення і застосовується в основному для попередження розвитку ускладнень катаракти, таких як вторинна глаукома.

Для зниження внутрішньоочного тиску також можуть призначатися очні краплі/гелі з протизапальною або гіпотензивною дією.

Для терапії запальних ускладнень, таких як іридоцикліт, увеїт, використовують протизапальні та протиалергічні очні краплі/мазі зі стероїдними або нестероїдними компонентами.

На ранніх стадіях розвитку недуги для тимчасової корекції зору також можуть використовуватися окуляри або контактні лінзи. Однак у міру прогресування хвороби єдиним ефективним методом лікування, що дає змогу відновити зір, є хірургічна операція з видалення кришталика, що помутнів.

Найефективнішим методом операції з видалення катаракти є факоемульсифікація катаракти — заміна кришталика на штучну інтраокулярну лінзу (ІОЛ). Цей малоінвазивний метод полягає в тому, що через мікророзріз рогівки в око вводиться тонкий ультразвуковий зонд. За допомогою ультразвукових коливань помутнілий кришталик руйнується на дрібні фрагменти, які потім видаляються з ока з використанням системи аспірації. Після повного видалення власного кришталика на його місце імплантується штучна інтраокулярна лінза з біологічно інертного матеріалу. Ця лінза замінює функцію природного кришталика щодо заломлення світлових променів, забезпечуючи відновлення зору.

Існують різні типи інтраокулярних лінз, які підбираються індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням особливостей його зору. Операція факоемульсифікації проводиться під місцевою анестезією і займає близько 15-20 хвилин. Це високоефективний і найменш травматичний метод лікування катаракти з коротким періодом реабілітації.

У рідкісних випадках ускладненої або дуже щільної катаракти може застосовуватися більш традиційна екстракапсулярна екстракція катаракти, за якої кришталик видаляється через більший розріз. Однак у сучасній офтальмології цей метод використовується значно рідше, ніж факоемульсифікація.

Які інтраокулярні лінзи застосовуються в лікуванні катаракти?

Під час операції методом факоемульсифікації для відновлення зору пацієнту імплантують інтраокулярні лінзи (ІОЛ). Найчастіше застосовують монофокальні ІОЛ, що забезпечують чіткий зір вдалину або поблизу (залежно від розрахункової оптичної сили). Також використовують мультифокальні/трифокальні ІОЛ, що дають змогу фокусувати зір одразу на кількох відстанях. Для корекції астигматизму імплантують торичні ІОЛ.

Показання до видалення катаракти

Основним показанням до хірургічного втручання є значне зниження гостроти зору, спричинене помутнінням кришталика, коли окулярами або контактними лінзами адекватно скоригувати зір уже неможливо. Операцію також призначають за наявності двоїння в оці, спотвореного кольоросприйняття, у разі швидкого прогресування помутніння кришталика, ускладненої катаракти, що спричиняє вторинну глаукому, відшарування сітківки та інші патології. Хірургічне лікування також призначається, якщо помутніння кришталика заважає проведенню повноцінного огляду очного дна.

Протипоказання до видалення катаракти

До абсолютних протипоказань для проведення операції належать гострі запальні захворювання очей, нестабільний загальносоматичний стан пацієнта, деякі захворювання судинної оболонки ока, наявність відшарування сітківки (потрібне попереднє лікування), а також пухлини в ділянці хірургічного втручання.

Відносним протипоказанням вважається вагітність. Хоча сама хвороба не є протипоказанням, але за можливості операцію рекомендується відкласти.

Реабілітація після операції

Післяопераційний режим хворого після факоемульсифікації катаракти відіграє важливу роль в успішній реабілітації та відновленні зору.

У перші дні після операції рекомендується дотримуватися постільного режиму для зниження навантаження на око і запобігання ускладнень. Пацієнту необхідно суворо дотримуватися всіх приписів офтальмолога щодо застосування призначених очних крапель, які зазвичай містять антибіотики для профілактики інфекцій і протизапальні препарати для зняття набряку.

Також слід обмежити фізичні навантаження приблизно протягом місяця, уникати різких рухів і нахилів головою. Важливо берегти проопероване око від травм, для чого рекомендується носити спеціальні захисні окуляри, особливо під час перебування на вулиці.

Відновлення зору після факоемульсифікації відбувається поступово протягом 4-6 тижнів. Пацієнту може знадобитися періодично відвідувати офтальмолога для огляду та корекції зору за допомогою окулярів або контактних лінз. При виникненні будь-яких ускладнень, таких як сильний набряк, крововиливи або виражений біль, необхідно негайно звернутися в центр офтальмології для своєчасного лікування.

Профілактика катаракти

Профілактика цього захворювання являє собою комплекс заходів, спрямованих на уповільнення процесів помутніння кришталика ока і зниження ризику розвитку цього захворювання. Серед основних заходів профілактики можна виділити:

Рекомендується носити сонцезахисні окуляри під час перебування на сонці, використовувати захисні козирки.
Відмова від куріння і зловживання алкоголем. Нікотин і токсини з тютюнового диму, а також надмірне споживання алкоголю прискорюють помутніння кришталика.
Нормалізація рівня глюкози в крові при цукровому діабеті — хронічна гіперглікемія сприяє розвитку діабетичної катаракти.
Контроль рівня внутрішньоочного тиску і своєчасне лікування глаукоми.
Збалансоване харчування з достатнім вмістом антиоксидантів: вітамінів С, Е, цинку, селену, лютеїну, омега-3 жирних кислот.
Своєчасне лікування травм і захворювань очей, що набувають ускладненого перебігу.
Обмеження прийому деяких ліків, здатних спричинити помутніння кришталика (кортикостероїди, протисудомні).
Регулярні профілактичні огляди в офтальмолога після 40-50 років.
Корекція порушень обміну речовин, надлишкової маси тіла.
Здоровий спосіб життя, захист від травм і стресів, фізична активність.

Своєчасна діагностика і лікування катаракти на ранніх стадіях також є найважливішими заходами профілактики, що дають змогу уповільнити розвиток захворювання і зберегти зір.

Що таке катаракта? Види, причини, симптоми та лікування