Катаракта є однією з основних причин звернення пацієнтів до спеціалізованого центру офтальмології GlazCo. На жаль, у переважній більшості випадків за кваліфікованою допомогою фахівців звертаються на пізніх стадіях хвороби. Спочатку розберімося у питанні: що таке зріла катаракта?
Зріла катаракта (9B10.0Y за МКХ-11) — це передостання стадія прогресування очної хвороби, що відрізняється помутнінням всіх сегментів кришталика. Його обсяг починає зростати, що веде до збільшення внутрішньоочного тиску (ВОТ) та больовим відчуттям в очах, звідси й альтернативна назва цієї стадії — катаракта, що розбухає. Зіниця набуває блідо-білого відтінку (білий або сірувато-білий). Характерно прояви міопії (короткозорості), спостерігається диплопія (“подвійний зір”) та повне зникнення об’єктного зору.
На даному етапі патології зорові функції пацієнта погіршується настільки (0.1-0.2D), що він може розрізнити лише світло, а при проханні підрахувати кількість пальців максимально близько наближає свою руку до обличчя. Оскільки ця стадія більше поширена у людей похилого віку, найчастіше лікарі-окулісти ставлять діагноз “зріла сенільна (вікова) катаракта” (9B10.02 за МКХ-11).
Причини
Зріла катаракта може мати вроджений чи набутий (пов’язаний зі старінням, травмою, радіацією чи токсичністю) характер. До основних факторів, що сприяють розвитку очного захворювання, відносять:
- спадковість;
- травматичні дії;
- вікові зміни;
- діабет;
- інші очні патології;
- післяопераційні ускладнення;
- радіаційне опромінення.
Корисні та цікаві публікації про катаракту, інші очні захворювання, рекомендації для людей різних вікових груп і не тільки — в наших соціальних мережах:
Види зрілої катаракти
Залежно від місця локалізації патологія поділяється на:
- Зріла ядерна катаракта — характеризується розташуванням в ядрі кришталика, має повільний розвиток і впливає на зір вдалину, зустрічається у старшого покоління.
- Зріла кортикальна (кіркова) катаракта — формується в центральній або периферичній кортикальній ділянці, відмінною рисою є світлочутливість.
- Зріла субкапсулярна катаракта — помутніння відбувається в задній частині капсули кришталика, зазвичай цей діагноз ставиться молодим пацієнтам.
Ознаки та симптоми
У патології є характерна симптоматика. Якщо ви помітили наявність одного з наступних симптомів — негайно зверніться до фахівця-офтальмолога очного центру Глазко для обстеження:
- відчутне зниження зорової гостроти;
- підвищена реакція на сонячне (яскраве) світло;
- відчуття «каламутної завіси» чи «диму» перед очима;
- наявність диплопії (подвійного зору).
Що стосується ознак зрілої катаракти, то вони наступні: кришталик втрачає свою прозорість і стає каламутним, а відтінок зіниці повністю білястим. При цьому форма помутніння може бути різною (зірка, коло тощо), що вказує на тип хвороби (ядерна, кортикальна тощо).
При найкращому сценарії пацієнт здатний розглянути свої руки, наближаючи їх максимально до лиця. Зорові функції ока обмежуються світлосприйняттям, яке, зрештою, також зникає. Проте на цій стадії уникнути повної сліпоти все ще можливо.
Діагностика
Для виявлення даної стадії катаракти використовуються такі методи діагностики:
- Офтальмометрія (кератометрія) — визначення радіуса кривини передньої поверхні рогівки та її заломлювальної сили ручним кератометром.
- Рефрактометрія — об’єктивний вимір заломлювальної здатності (рефракції) внутрішньоочних середовищ, які пропускають світло, за допомогою очних рефрактометрів.
- Периметрія — дослідження периферичного (бічного) та центрального поля зору спеціальним комп’ютерним периметром.
- Тонометрія — визначення тиску в очному яблуці за допомогою тонометрів очного тиску.
- Оптична біометрія — оцінка стану органів зору та їх параметрів (передньо-задньої осі, глибини передньої камери, товщини кришталика та сітківки, діаметра рогівки) спеціальним оптичним біометром.
- Біомікроскопія — обстеження структур очного яблука та внутрішньоочних середовищ із застосуванням щілинної лампи.
- Офтальмоскопія — огляд очного дна за допомогою офтальмоскопа чи фундус-лінзи.
Ефективність терапії захворювання визначається з урахуванням діагностичних результатів.
Лікування
Єдиним методом лікування недуги є операція з видалення катаракти — на даному етапі хвороби застосування консервативних методів є неефективним. Існує кілька підходів до повного видалення зрілої старечої катаракти хірургічним шляхом. Перед операцією проводиться детальний аналіз очного дна, рогівки та кришталика.
Найбільш ефективним методом є факоемульсифікація. У ході операції помутнілий кришталик замінюється на інтраокулярну лінзу (ІОЛ). Для видалення помутнілого кришталика застосовується спеціальний ультразвуковий пристрій — факоемульсифікатор. В процесі операції кришталик руйнується та видаляється з ока через невеликий розріз довжиною до 2.5 мм. Через цей розріз встановлюється штучний кришталик. Процес видалення кришталика характеризується безболісністю, швидкістю, відсутністю хірургічних швів, низьким ризиком кровотеч і запалень.
Більш інвазивним методом є екстракапсулярна екстракція, яка застосовується у вже запущених формах катаракти. Цей підхід включає розріз передньої капсули кришталика, видалення ядра та встановлення ІОЛ. Лінза підбирається індивідуально для кожного пацієнта та виконує функцію кришталика після операції.
Без своєчасного лікування катаракта поступово прогресує: спостерігається порушення структури кришталика та його поділ на шари. Зріла стадія є вкрай небезпечною та може переродитися в перезрілу, коли повна втрата зорових функцій є неминучою. Тому своєчасне хірургічне втручання вкрай важливе для ефективного лікування зрілої катаракти та запобігання ускладненням.
