У світі сучасних технологій захворювання органів зору є одними з найпоширеніших. Ба більше, в умовах бурхливого технічного розвитку активно прогресують хвороби й інших систем, що розвиваються на тлі вже наявних патологій.
У цій статті детально розглянемо, що являє собою вторинна глаукома і детально зупинимося на методах її профілактики та лікування.
Причини виникнення
Вторинна глаукома — це очне захворювання, що характеризується підвищеним внутрішньоочним тиском (ВОТ), який вражає зоровий нерв і є причиною розвитку сліпоти.
Передумов для підвищення ВОТ при вторинній глаукомі (код H40.0 за МКХ 10) досить багато. До основних чинників його розвитку належать:
- наявність травм — пошкодження ока з опіковим характером, контузія тощо;
- катаракта, що розвивається — виникла внаслідок травми або через вік;
- дистрофічні зміни кута передньої камери (КПК) ока — дистрофія очних середовищ перешкоджає відтоку внутрішньоочної рідини;
- прогрес тромбозу центральної вени сітківки (ЦВС) — викликана на цьому тлі ішемія призводить до неоваскуляризації райдужної оболонки, яка невдовзі опиниться і в ділянці передньої камери ока;
- вплив запальних процесів — наявність склериту, увеїту та епісклериту з рецидивами призводить до ураження дренажної системи ока і перешкоджає відтоку внутрішньоочної рідини;
- поява об’ємного пухлиноподібного утворення всередині орбіти — наявність меланоми та ретинобластоми є поширеними причинами ВОТ;
- розвиток ектопії кришталика — вивих очного кришталика в склоподібне тіло або в передню камеру ока призводить до порушення внутрішньоочної гідродинаміки;
- наявність хронічного кератиту — наявність запальних процесів у рогівці призводить до появи більма, її гострих дистрофічних змін і появи передніх синехій. До того ж поява рефлекторного гіпертонусу є постійним подразником для очної оболонки.
Патогенез захворювання
У більшості випадків вторинна глаукома виникає, якщо порушений відтік внутрішньоочної рідини. Проте патогенез хвороби органів зору також може бути пов’язаний з:
- патологічною гіперсекрецією водянистої вологи й скупченням зайвого об’єму ексудату;
- підвищенням пропускної здатності судинної стінки венозного русла;
- спазму артеріол;
- прогресом утворення гоніосинехій і посилення ангіогенезу;
- вивихом очного кришталика;
- крововиливом у порожнину склоподібного тіла і передню камеру.
Також поява захворювання може бути пов’язана з неопластичними факторами, тобто розвитком вторинної глаукоми при внутрішньоочних пухлинах.
Класифікація глаукоми
Вторинна глаукома є виключно набутим захворюванням і має одно- або двосторонню форму. Що стосується класифікації вторинної глаукоми, то найбільш поширені такі види глаукоми:
- Вторинна відкритокутова глаукома — характерною рисою є блокада каналу Шлемма, а також різного рівня дистрофічні зміни сітчастої тканини та інших каналів.
- Вторинна закритокутова глаукома — характерна ізоляція кута передньої камери (КПК). Найчастіше формою перебігу хвороби є напади.
- Вторинна неоваскулярна глаукома — один із різновидів, для якого характерне збільшення КПК і новоутворених судин райдужки.
- Посттравматична вторинна глаукома — виникає внаслідок пошкодження ока зовнішніми подразниками (механічними, хімічними, термічними або іонізаційними).
- Вторинна факогенна глаукома — захворювання, спричинене ускладненням катаракти або травматичними ушкодженнями кришталика.
- Вторинна пігментна глаукома — характеризується відходженням пігменту райдужної оболонки, найчастіше зустрічається у підлітків (13-18 років).
- Вторинна увеальна глаукома — патологія, розвиток якої пов’язаний з тривалим продовженням процесів запалення або проявом постзапальних змін.
Симптоми та ознаки глаукоми
Прояв, як правило, відбувається на одному оці. Симптоматика патології може не проявлятися тривалий час, виняток — виникнення хвороби через ускладнення після операцій або травм. Водночас повністю осліпнути пацієнт із вторинною глаукомою може протягом року.
Розвиток захворювання на тлі ектопії кришталика або катаракти часто супроводжується почервонінням ока, больовим синдромом в очниці та загальним зниженням гостроти зору. Під час гострих нападів вторинної глаукоми пацієнти нерідко скаржаться на запаморочення, нудоту і блювоту. Ця форма захворювання супроводжується тремтінням кришталика (факоденез) у процесі руху очних яблук.
Для всіх форм вторинної глаукоми характерними є такі ознаки:
- райдужні кола, які з’являються перед очима під час погляду на джерело світла;
- біль у голові, який особливо гостро віддає в надбрівні дуги;
- поява ефекту затуманеного зору;
- превалювання спазму акомодації.
Корисні та цікаві публікації про глаукому, а також інші очні захворювання, рекомендації для людей різних вікових груп і не тільки — в наших соціальних мережах:
Ускладнення
Через великий ризик атрофії зорового нерва найважчою формою ускладнення вторинної глаукоми є сліпота. При цьому ранову та судинну модель хвороби ускладнює крововилив у гіфему та склоподібне тіло.
Патологія часто характеризується розростанням новоутворених судин у рогівці та рубеозом райдужки. Захворювання також може ускладнитися інфекційними та запальними хворобами — кон’юнктивітом, блефаритом і кератитом. У разі контузії характерний прояв субкон’юнктивальної кровотечі, а розрив кришталикової капсули може призвести до розвитку пластичного іридоцикліту.
Діагностика
Діагностування патології полягає в ретельному зборі анамнезу для встановлення першопричини зростання ВОТ. У цьому випадку зовнішній огляд малоефективний (запізніла діагностика) і потрібне проведення комплексного офтальмологічного дослідження.
- Біомікроскопія ока — передбачає повне обстеження переднього відділу ока для того, щоб встановити появу більм і виразок на рогівці.
- Тонометрія (безконтактна) — заточена під виявлення підвищення ВОТ понад показники 20-22 міліметри ртутного стовпа.
- Офтальмоскопія — з її допомогою можна вивчити стан очного дна, а також виявити ураження судинної оболонки й атрофічні модифікації диска зорового нерва.
- Ультразвукове дослідження (УЗД) ока — допомагає виявити органічні зміни, що впливають на підвищення офтальмотонусу, ознаки вивиху кришталика та вже наявні новоутворення.
- Візометрія — для виявлення прогресивного падіння зорової функції.
- Гоніоскопія — допомагає при виявленні передумов до порушення відтоку внутрішньоочної рідини (ВОР) і визначенні стану передньої камери.
- Електронна тонографія — для визначення об’єму ВОР.
- Периметрія — дослідження, за допомогою якого можна виявити концентричне звуження полів зору.
Лікування
Призначення етіотропної терапії спрямоване на ліквідацію захворювання, через яке в підсумку виникла вторинна глаукома.
До терапевтичної тактики (седативні та десенсибілізувальні препарати, анальгетики) вдаються в разі наявності будь-яких контузій.
У випадку підвищеного ВОТ через підвищене вироблення водянистої вологи лікарі вдаються до гіпотензивної терапії. Необхідність вдаватися до оперативного втручання зумовлена темпами розвитку супутніх очних захворювань. До методу коагуляції сітківки лазером варто вдаватися тільки якщо в епісклеральних судинах виявлено стійкий високий тиск.
Прогноз і профілактика
У разі своєчасного виявлення і лікування вторинної глаукоми прогноз для пацієнта загалом сприятливий. Річ у тім, що проведення лікування вчасно здатне повернути зорові функції, які були частково втрачені під час розвитку захворювання, і запобігти подальшому прогресуванню хвороби.
На жаль, якихось певних методів профілактики вторинної глаукоми на сьогодні не існує. Таким чином, найдієвіший метод у боротьбі з патологією — контроль рівня ВОТ за допомогою регулярних візитів до лікаря-офтальмолога. Офтальмологічний центр GlazCo пропонує своїм клієнтам різноманітні методи діагностики та лікування, які існують у сучасній офтальмології. Завдяки якісному обладнанню та високій кваліфікації наших співробітників, ви зможете ясно дивитися в майбутнє.
