Фахівці офтальмологічної клініки Глазко досить часто діагностують катаракту у пацієнтів похилого віку. Пов’язано це з порушенням біологічних процесів, які найчастіше відбуваються у віці 60 років (проте нерідкі випадки, коли патологія вікового характеру цілком виникає і в 40, і в 80 років).
Що таке вікова катаракта
Вікова катаракта (9B10.0 за МКХ-11) є найчастішою причиною помутніння кришталика ока, який у нормальному стані повністю прозорий і виконує функцію заломлення світлових променів та формування зображення, у пацієнтів похилого віку.
Причини виникнення вікової катаракти
Один із численних видів катаракти представлений у Міжнародній класифікації хвороб одинадцятого перегляду (МКХ-11), де чітко прописані причини виникнення та розвитку очної патології:
- тривалий прийом глюкокортикоїдних препаратів (з вимушених причин);
- наявність глаукоми на одному чи відразу обох очах;
- порушення обміну речовин в організмі через внутрішні патології;
- травми очей;
- тривала дія ультрафіолетових променів на органи зору.
Зазначені фактори згубно впливають безпосередньо на кришталик, який є рідким середовищем, що складається з різноманітних білків. Під впливом різних факторів білки починають руйнуватися. Швидкий розвиток захворювання також пов’язаний зі зменшенням природного синтезу білків у процесі старіння.
Корисні та цікаві публікації про катаракту, інші очні захворювання, рекомендації для людей різних вікових груп і не тільки — в наших соціальних мережах:
Симптоми вікової катаракти
Характерна симптоматика патології для людей старшого віку представлена такими факторами:
- Поступове помутніння, погіршення зору — спочатку процес помутніння може торкнутися лише невеликої частини кришталика, і ви, можливо, навіть не помітите зниження зору. Однак з часом помутніння кришталика стає більш вираженим, що може призвести до значного падіння зорових здібностей.
- Блідість або втрата яскравості кольорів — вони можуть здаватися блідими чи жовтуватими. Це відбувається через те, що помутнілий кришталик блокує проходження світла та змінює його сприйняття.
- Зниження контрастності, особливо в умовах поганого освітлення — це може ускладнювати виконання повсякденних завдань, таких як читання, шиття чи готування.
- Розсіювання світла в оці — помутніння кришталика може ознаменовуватися відблисками, ореолами навколо джерел світла та засліпленням, особливо при їзді у темну пору доби чи в сонячну погоду.
- Подвоєння зображення в одному оці — такий ефект може виникати навіть коли одне з очей закрите.
- Часта зміна оптичної потужності окулярів або контактних лінз — у процесі розвитку катаракти може спостерігатися зміна рефракції, що призводить до необхідності частого коригування оптичних приладів.
- Погіршення адаптації зору в темряві — може викликати проблеми при слабкому освітленні чи вночі. Водіння вночі або пересування у темних приміщеннях можуть стати складнішими та небезпечнішими.
- Необхідність більшої кількості світла — погіршення проходження світлових променів через помутнілий кришталик викликає необхідність у додаткових джерелах для читання, виконання рукоділля чи інших видів діяльності, що потребують гострого зору.
Види вікової катаракти
У процесі діагностування професійні офтальмологи Глазко не тільки точно визначать наявність помутніння тканин, а й встановлять вид патології: ядерний, субкапсулярний або корковий (назви відображають уражену ділянку структури). Найбільш небезпечним є субкапсулярний підвид, для якого характерний максимально швидкий розвиток і зниження зорової гостроти до критичних значень у найкоротші терміни. Симптоми цього патологічного процесу можуть бути слабо виражені.
Фахівці-офтальмологи класифікують вікову катаракту на чотири стадії:
- Початкова — центральна частина кришталика не змінюється, розшарування тканини відбувається лише на периферії.
- Незріла — характеризується вкрай повільним розвитком, передня частина природної лінзи залишається у здоровому стані.
- Зріла — визначення райдужної оболонки не відбувається через повне помутніння, сприйняття навколишнього світу стає неможливим, пацієнт бачить лише джерело світла.
- Перезріла — відбувається зміщення ядра вниз, камера руйнується, запальний процес входить в активну фазу.
У випадку виявлення початкової вікової катаракти лікування буде відносно простим і короткочасним. Позитивні прогнози та швидке одужання характерні також для незрілої вікової катаракти. Однак виявити хворобу на такому етапі часто виходить у випадковий спосіб (наприклад, під час чергового огляду в окуліста). У зв’язку з цим фахівці рекомендують усім пацієнтам віком від 40 років не рідше одного разу на рік проходити комплексну діагностику зору в офтальмологічному центрі — навіть у разі відсутності симптомів проблему можна виявити, підібрати ефективний метод боротьби з нею та зберегти гостроту зору.
Діагностика вікової катаракти
Метод диференціальної діагностики вікової катаракти передбачає використання таких процедур:
- збирання анамнезу та проведення огляду пацієнта — під час візиту до офтальмолога лікар оцінить скарги пацієнта, пов’язані з погіршенням зору, а також поцікавиться наявністю цукрового діабету, гіпертонії, попередніх операцій на оці та використання ліків, які можуть сприяти розвитку недуги;
- візометрія — це тест на визначення гостроти зору за допомогою спеціальних оптометричних інструментів (наприклад, таблиця Снеллена);
- рефрактометрія — це тест для вимірювання рефракції очей та визначення оптимальних параметрів корекції, що допомагає підібрати оптичну потужність окулярів або контактних лінз із використанням спеціального пристрою рефрактометра;
- біомікроскопія — огляд очного яблука для детального дослідження всіх його структур з використанням щілинної лампи;
- офтальмоскопія — огляд заднього відділу ока через зіницю для оцінки стану сітківки, зорового нерва та кровоносних судин;
- тонометрія — вимірювання внутрішньоочного тиску (ВОТ) з використанням тонометра для виключення глаукоми;
- ультразвукове дослідження ока (a-сканування) — УЗД проводиться для оцінки стану сітківки та інших структур задньої частини ока у випадку, якщо офтальмоскопію важко провести через помутніння кришталика.
Лікування вікової катаракти
Підбір методу лікування здійснюється залежно від стадії виявленого захворювання. Необхідно проводити комплексне консервативне лікування, спрямоване на полегшення болю, зменшення набряклості та зниження запального процесу. Це тимчасове рішення, яке дозволяє ретельно підготувати пацієнта до операції.
Єдино вірним методом лікування є оперування катаракти. Найефективнішою та передовою процедурою оперативного хірургічного втручання є факоемульсифікація — руйнування уражених тканин ультразвуком, перетворюючи їх на емульсію, видалення їх з очного яблука та заміна природного кришталика на штучний – інтраокулярну лінзу чи ІОЛ. У випадку наявності у пацієнта супутньої далекозорості, офтальмолог може також запропонувати лазерну корекцію зору.
Практично у всіх випадках лікування дає позитивні результати. Проте лікарі радять дотримуватися профілактичних заходів для того, щоб реабілітаційний період після операції проходив швидше та успішніше. До таких заходів належать регулярні огляди у медичних фахівців, використання протисонцевих окулярів на вулиці навіть за похмурої погоди та своєчасне лікування інших проблем офтальмологічного характеру.
